Словничок

Необхідна термінологія

ДЕФЕКТОЛОГІЯ - наука про психофізіологічні особливості розвитку дітей з психічними або (і) фізичними вадами, про закономірності їх виховання, освіти і навчання.

ДЕФЕКТОЛОГ - це педагог, який допоможе Вашому малюку пізнати все або майже все з того, що він повинен знати за віком, але не встиг в силу особливостей свого

ДЕПРИВАЦІЯ - термін, широко використовуваний сьогодні у психології та медицині, в українську мову прийшов з англійської (deprivation) і означає «позбавлення або обмеження можливостей задоволення життєво важливих потреб»

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА - комплекс вправ спрямованих на формування мовного дихання (ритмічність, плавність, сила і тривалість видиху).

ЗПР (затримка психічного розвитку, порушення нормального темпу психічного розвитку дитини. ЗПР Може бути викликана різними причинами: дефектами конституції дитини, соматичними захворюваннями, органічними ураженнями ЦНС. У дітей із ЗПР спостерігається знижена працездатність, психомоторна розгальмованість, збудженість. Пізнавальна діяльність характеризується низьким рівнем активності і уповільненим темпом переробки інформації. Увага нестійка, пам'ять обмежена в обсязі і неміцна.

ЛОГОПЕДІЯ - наука, що вивчає людей з мовними порушеннями і розробляє методи корекційно-педагогічної роботи з ними.

ЛОГОПЕД - це спеціаліст з вищою педагогічною дефектологическим освітою за фахом логопедія, що займається усуненням недоліків мовлення у дітей та дорослих.

ЛОГОПЕДИЧНИЙ МАСАЖ - активний метод механічного впливу, який змінює стан м'язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферичного мовного апарату. Логопедичний масаж представляє одну з логопедичних технік, що сприяють нормалізації произносительной сторони мови і емоційного стану осіб, що страждають мовними порушеннями.

ЛОГОПЕДИЧНА ГІМНАСТИКА (артикулятційна гімнастика) - комплекс спеціальних вправ спрямованих на запобігання неправильної постановки звуків мови (починаючи з раннього віку дітей в профілактичних цілях), а так само для корекції вже наявних мовних порушень різної етіології, патогенезу , симптоматики та вироблення артикуляційних укладів різних груп звуків (свистячі, шиплячі та ін)

ММД - мінімальна мозкова дисфункція, порушення функції ЦНС унаслідок мікропошкоджень кори та підкіркових структур головного мозку. Виникає головним чином в результаті кисневого голодування плоду у внутрішньоутробному періоді (гіпоксія) і в процесі пологів (асфіксія), а також в результаті родової травми. Цей діагноз може бути записаний і як СЦД (мінімальна церебральна дисфункція). Найбільш часте прояв ММД - це гіпердинамічний синдром (синдром рухової розгальмованості).

ОЛІГОФРЕНІЯ - вроджене або набуте до трьох років слабоумство внаслідок органічних ушкоджень головного мозку . При такому порушенні розвитку страждають не тільки інтелект, але й емоції, воля, поведінка, фізичний розвиток. Люди з діагнозом олігофренія складають в даний час 1-3 % усього населення. Олігофренія - не прогредієнтності (тобто не прогресуючий процес, а наслідок перенесеної хвороби. Ступінь розумової недостатності оцінюється кількісно з допомогою інтелектуального коефіцієнта за стандартним психологічним тестам.

Іноді олігофрен визначається як «... індивід, нездатний до незалежної соціальної адаптації»

ПИХИЧЕСКАЯ ДЕПРИВАЦІЯ - це психічний стан, що виникає в результаті таких життєвих ситуацій, де суб'єкту не надається можливості для задоволення деяких його основних психічних потреб у достатній мірі протягом тривалого часу.

Психічні потреби дитини найкращим чином задовольняються, безсумнівно, його щоденним спілкуванням з навколишнім середовищем. Якщо з якої-небудь причини перешкоджають дитині в такому контакті, якщо він ізольований від стимулюючої середовища, то він неминуче страждає від нестачі стимулів. Ця ізоляція може носити різний ступінь При повній ізоляції від людського середовища протягом тривалого періоду можна припускати, що основні психічні потреби, які з самого початку не задовольнялися, розвиватися не будуть.

ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА - Комплекс вправ для розвитку і вдосконалення «тонких» рухів пальців рук. Малюки, які регулярно займаються пальчикової гімнастикою, швидше вчаться писати, краще говорять, мають гарну пам'ять, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, швидше заспокоюються після стресів.

ПЕП - перинатальна енцефалопатія, ураження нервової системи, провідне значення у виникненні якої відіграє гіпоксія (кисневе голодування) плода. Одним з найбільш грізних ускладнень ПЕП є дитячий церебральний параліч (ДЦП).

СЕНЗИТИВЫНЕ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ (від лат. sensus - почуття, відчуття) - вікові інтервали індивідуального розвитку, при проходженні яких внутрішні структури найбільш чутливі до специфічних впливів навколишнього світу. У розвитку психічних функцій подібні сензитивные періоди також відіграють дуже важливу роль. Зокрема, діти, досягнувши п'ятирічного віку, стають найбільш чутливими до сприйняття фонематических конструкцій, в інших віках дана здатність істотно нижче. Облік сензитивных періодів необхідний насамперед для правильної організації навчальних заходів.

ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ - здатність людини до аналізу і синтезу мовних звуків, т. е.. слух, що забезпечує розуміння звуків мови

ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ (ФФНМ) — це порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами унаслідок дефектів сприймання і вимови фонем.
Можна виділити основні прояви, що характеризують цей стан.

Недиференційована вимова пар або груп звуків.В цих випадках один і той же звук може служити для дитини замінником двох або навіть трьох інших звуків. Наприклад, м'який звук т' вимовляється замість звуків с, ч, ш («тюмка», «тяска», «тяпка» замість сумка, чашка, шапка).

Заміна одних звуків іншими, такими що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини. Звичайно звуки, складні для вимовлення, замінюються більш легкими, які характерні для раннього періоду мовного розвитку. Наприклад, звук л вживається замість звуку р, звук ф – замість звуку ш. У деяких дітей ціла група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками т і д («табака» замість собака і т.п.).

Змішення звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах. Дитина може в одних словах вживати звуки правильно, а в інших - замінювати їх близькими по артикуляції або акустичним ознакам. Так, дитина, уміючи вимовляти звуки р, л або з ізольовано, в зв’язному мовленні вимовляє їх змішано.

ЗАГАЛЬНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

ДИСЛАЛІЯ – порушення звуковимови при нормальному слухові та збереженій іннервації мовного апарату. В залежності від локалізації порушення та причин, що обумовлюють дефект звуковимови, дислалію розподіляють на дві основні форми: механічну та функціональну.

ДИЗАРТРІЯ – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія – це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад. Лікування дизартріїповинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж , і логопедична робота.
Дизартрія спостерігається, як у тяжкій так і в легкій формі. Тяжка форма найчастіше є компонентом дитячого церебрального паралічу. Діти з тяжкою формою дизартрії отримують комплексну допомогу в спеціальних закладах для дітей з тяжкими розладами мовлення та для дітей з вадами опорно-рухового апарату.
Діти ж з легкою формою дизартрії (стерта форма, дизартричний компонент) можуть відвідувати дитячі садки та школи загального типу, та відвідувати логопеда в районній поліклініці або логопедичні пункти.
Дітям зі стертою формою дизартрії властиві деякі особливості. Ці діти нечітко розмовляють та погано їдять. Зазвичай вони не люблять м'ясо, хлібні скоринки, моркву, тверде яблуко, тому що їм важко жувати. Трохи пожувавши дитина або тримає їжу за щокою, або починає «давитися» нею. Деякі батьки, перетираючи дитині їжу, самі сприяють затримці у дитини розвитку рухів артикуляційного апарату.
Такі діти не можуть самостійно полоскати рот, тому що у них слабо розвинуті м’язи щок, язика. Вони або ковтають воду, або виливають її.
У дітей з дизартрією порушена дрібна моторика рук. Вони не можуть застібнути ґудзики, їм важко шнурувати черевики. Вони стикаються з труднощами, коли виконують дію, яка потребує тонких рухів пальців рук. Такі діти неправильно тримають олівець та часто не вміють користуватися ножицями.
У дітей з дизартрією порушена і загальна моторика, їм притаманні труднощі при виконанні фізичних вправ. Таким дітям важко втримати рівновагу, часто вони не вміють стрибати на одній нозі.

АЛАЛІЯ – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри були уражені, розрізняють сенсорну і моторну алалії.

РИНОЛАЛІЯ – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. При ринолалії артикуляція звукі відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення зявляється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

ДИСГРАФІЯ – частковий розлад процесу письма, яке виражається специфічними і стійкими помилками, які зумовлені несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма. Дисграфія у дітей – це часткове порушення формування та повноцінного використання письма, тобто ускладнення в оволодінні процесом письма. Поряд з дисграфією, при якій процеси письма порушені, виділяють і аграфію – повну нездатність оволодіння письмом або його повну втрату.
Часто у дитини дисграфія пов'язана з різними порушеннями мовлення: дислаліями, дизартріями, алаліями та виражаються в особливих труднощах оволодіння письмовим мовленням. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими утрудненнями і вимагає тривалої спеціальної допомоги. Письмове мовлення школяра-дисграфіка відрізняється від письма його однолітків великою кількістю специфічних помилок. До специфічних помилок дисграфіка відносяться:

  • помилки фонетичного характеру (заміни букв, що повторюються, за схожістю їх вимови)
  • спотворення складової структури слова: пропуски голосних (вулиця—вулця), приголосних (сніг—сіг) і цілих складів (барабан—баран), перестановки складів (пустила—путисла)
  • роздільне написання частин одного слова (при йшов, у йшов) і сумісне написання двох слів (настолі, вруці)
  • помилки граматичного характеру: опускання прийменників (були лісі, книга столі...), помилки в узгодженні відмінкових закінчень (нема білих подушках), родових (великий дівчинка)
  • помилки графічного характеру— заміни букв за графічною схожістю (ш — и, т — п, л — м, е — в, и — і, х — ж, н — ю) і за розташуванням в просторі (є — з, б — д, т — ш)
  • помилки на правила правопису - серед них переважають помилки на ненаголошені голосні, на написання дзвінких і глухих в кінці слова і складу, на пом'якшення приголосних.

ДИСЛЕКСІЯ – часткове специфічне порушення процесу читання, яке виражається стійкими специфічними помилками, які зумовлені несформованістю або розладами функцій, що забезпечують процес читання. За ступенем вираженості розрізняють: алексію – повну неможливість оволодіння читанням або повну його втрату, та дислексію – труднощі в оволодінні читання та дефект його формування. Дислексія може бути самостійним розладом та проявлятися поряд з іншими важкими порушеннями мовлення - дислаліями, дизартріями, алаліями.

Що означає шифр невролога?
Іноді відвідуючи невролога, дитині ставлять діагноз, який виглядає (G 93 .0 та т.ін.)

Подивитися значення шифрів можна тут - клік.

Що означає шифр психіатра? - клік. (F 80.0  і т.ін.)