Пам’ятки батькам

Пам’ятка для батьків, які мають дітей з вадами мовлення.

Першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

Рекомендації:

  • не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;
  • не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;
  • не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;
  • вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;
  • намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;
  • своєчасно звертатися до спеціалістів (логопеда, психолога, вихователя, дефектолога);
  • якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;
  • висловлюйтесь чітко і грамотно;
  • не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;
  • вірте в свої сили і сили своєї дитини.
  • демонструйте спокійну поведінку;
  • завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною  мовою;
  • не обговорюйте виховний процес в присутності дитини;
  • будуйте стосунки з дитиною на взаєморозумінні і взаємодопомозі;
  • не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
  • організовуйте чіткий режим дня та занять;
  • підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;
  • виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;
  • використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;
  • проводьте всією родиною якомога більше часу;
  • перетворюйте заняття в гру;
  • заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;
  • знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.

Не гайте часу і ваші зусилля будуть винагородженні! Пам’ятайте, що позитивні зміни залежать тільки від вас, ваших зусиль, терпіння та бажання !

Пам’ятка для батьків, у яких заїкуваті діти.

  • якщо ви помітили ознаки заїкування у дитини, необхідно звернутися до таких фахівців: невролога, логопеда, психолога;
  • створіть в родині спокійну, доброзичливу атмосферу взаємної поваги та любові;
  • організуйте правильний режим роботи та відпочинку;
  • уникайте надто емоційних та фізичних навантажень (сварки близьких людей, заняття спортом та інше);
  • слідкуйте за мовним диханням, щоб дитина вимовляла фразу на видосі і до кінця;
  • при сильних судомах голосового апарату – розмовляйте з дитиною пошепки;
  • використовуйте елементи музикотерапії (співи улюблених мелодій);
  • обмежуйте перегляд телепередач та заняття за комп’ютером;
  • будьте активними учасниками корекційного процесу;
  • суворо виконуйте всі інструкції та поради фахівців.

Пам’ятайте: мовлення – це основа людського розуму, завдяки якому ваша дитина стане впевненою, розумною та успішною!

Пам’ятка для батьків, що виховують дітей з дизартрією – порушенням темпу, ритму, голосу, обумовлене ураженням центральної нервової системи.

  • створіть в сім’ї сприятливі умови для навчання та виховання дитини;
  • проконсультуйтесь у невролога, психолога;
  • відвідуйте заняття логопеда з метою опанування прийомів корекції в домашніх умовах;
  • оволодійте елементарними  прийомами по подоланню напруги мовленнєвої мускулатури;
  • одночасно з логопедичною корекцією проходьте курс фізіотерапії, ЛФК, медикаментозне лікування за призначенням лікаря;
  • корекційну роботу намагайтесь проводити в невимушеній обстановці та з елементами гри;
  • використовуйте вірші–забавки, лічилки, скоромовки;
  • не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
  • дотримуйтесь системності та послідовності в корекційній роботі.

Пам’ятайте: своєчасно і  правильно розпочата  корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини!

Пам’ятка для батьків, що виховують дітей з  риналолією – порушенням тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.

  • створіть в сім’ї сприятливі умови для навчання та виховання дитини;
  • проконсультуйтесь у психолога (у разі потреби пройдіть курс психотерапії);
  • підготуйте дитину до емоційних та душевних негараздів у спілкуванні з однолітками;
  • не акцентуйте увагу дитини та оточуючих на дефекті;
  • відвідуйте заняття логопеда з метою опанування прийомів корекції вдома;
  • не перевантажуйте їх обсяг (не більше 2-х хвилин);
  • без поради логопеда не використовуйте самостійно надувні іграшки, губні гармошки тощо (спричиняє головний біль, запаморочення);
  • спонукайте дитину при вимові широко відкривати рот.

Пам’ятайте: своєчасно і  правильно розпочата  корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини!

Десять заповідей батьківства для гармонійного розвитку дитини.

  1. Любіть свою дитину!
  2. Радійте своїй дитині!
  3. Поважайте і розумійте потреби своєї дитини!
  4. Створіть умови для комфортного розвитку й активності!
  5. Розвивайте свою дитину! Приділяйте їй стільки часу, скільки необхідно для розвитку.
  6. Допомагайте в пошуку шляхів і способів у подоланні труднощів та проблем.
  7. Не дозволяйте ображати та принижувати свою дитину.
  8. Залучайте та заохочуйте до фізичної роботи.
  9. Вірте в свої сили та сили своєї дитини.
  10. Будьте терплячими з дитиною, поважайте допитливість.

Пам’ятайте: успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї!

Пам’ятка батькам (дорогою до садка). 

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні… Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до… того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.

У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело!

Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з’являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра… (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється». Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною.

Поради батькам майбутніх першокласників.

  1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота – дитсадочок, а для старших – школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.
  2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з’явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.
  3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.
  4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика – не забороняйте їй.
  5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується.

У батьків майбутніх першокласників виникає багато запитань: чи готова дитина до школи, чи вона не гірша за інших, чи засвоїла програму своєї вікової групи? Зокрема, батьків непокоїть, чи відповідає рівень мовленнєвого розвитку їхньої дитини віковим нормам. Щоб дати відповіді на ці запитання,  доцільно перевірити рівень мовленнєвого розвитку дитини вдома!

Як розмовляє  ваша дитина?

Обізнаність із типовими віковими особливостями фізичного, інтелектуального та психічного розвитку старших дошкільників дає змогу батькам адекватно оцінювати рівень готовності власної дитини до шкільного навчання і за потреби вчасно надати допомогу. Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку.

На час вступу до школи дитина:

  • оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
  • має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
  • будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді,числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
  • може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.

Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом.

Обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини в домашніх умовах.

Для самостійного обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини, батькам слід забезпечити вдома належні умови, зокрема:

  • добре провітрити приміщення, у якому відбуватиметься заняття з дитиною;
  • забезпечити абсолютну тишу;
  • створити спокійну, доброзичливу атмосферу спілкування.

Загальновідомо, що будь-яке заняття стає ефективнішим, якщо його унаочнити. Тож для обстеження потрібно заздалегідь підготувати необхідні предмети, іграшки та картинки. Проводити обстеження слід у такий спосіб: один з дорослих спілкується з дитиною і, граючись, з’ясовує питання, які його цікавлять. А другий дорослий фіксує відповіді дитини, записуючи кожен слово.

  • Якщо дитина відповідає на запитання неправильно, не потрібно її виправляти.
  • Якщо вона мовчить, не наполягайте на відповіді.
  • За будь-якої відповіді дитину в жодному разі не можна сварити або соромити.
  • Натомість усі відповіді слід схвалювати.

Деколи трапляється так, що дитина відповідає й одразу ж дає іншу відповідь – виправляється. Це свідчить про те, що вона не впевнена у правильності своєї відповіді. А тому це завдання слід повторно виконати з дитиною за кілька днів. Якщо обидві відповіді співпадають можна вважати, що завдання виконано правильно.

Типи діагностичних завдань.

Обстежуючи рівень мовленнєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку, слід оцінити стан її фонематичного слуху та розвитку зв’язного мовлення. Крім цього, проаналізувати вміння дитини:

  • класифікувати предмети чи зображення на предметних картинках за родовими ознаками;
  • виокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
  • вживати в мовленні прийменники; іменники в родовому відмінку; імена в орудному відмінку;
  • утворювати:  зменшувально-пестливі форми іменників з використанням суфіксів; іменники у множині від іменників у формі однини;
  • узгоджувати іменники з числівниками;
  • правильно вимовляти багатоскладові слова.

У разі якщо, проаналізувавши результати обстеження, батьки з’ясували, що дитина слабко контролює своє мовлення, необхідно визначити коло питань, над якими слід додатково попрацювати. Якщо ж дитина зовсім не справилася з поставленими діагностичними завданнями, слід звернутися по допомогу до фахівців.

Працюючи з дитиною вдома, батьки мають змогу самостійно проаналізувати загальний рівень її розвитку та визначити готовність до школи. У додатку запропоновано орієнтовні дидактичні ігри та вправи, які стануть у пригоді під час проведення обстеження.

Розвиваючі ігри можливо скачати тут:

Формат .PDF

Формат .DOC

Формат .ODT

Шановні Батьки! Пам’ятайте: успіх вашої дитини у житті залежить не тільки від вихователя або вчителя. Тільки ВИ можете закласти у вашу дитину необхідний базис для того, щоб ваша дитина була успішна та щаслива у її подальшому життєвому шляху! Мовлення – це важливий процес передачі інформації від однієї людини до іншої, від якого залежить вміння знаходити спільну мову як з окремими індивідами, так і зі суспільством вцілому. Тому відмовтеся від будь-яких додаткових справ у вашому житті та приділяйте вашої дитині необхідну увагу.